ARCHIVE

Виставка “Архів” відкриває фотографа Марущенка, якого ми майже не знаємо. А фотографії на виставці — Україну, яку ми фактично не пам’ятаємо. А почасти вже й не розуміємо. Втрата живого зв’язку з подіями та обставинами 30-літньої давнини суттєво, як виявляється, ускладнюють інтерпретацію образів, які постали на межі двох політичних епох. Жодну з них не назвеш прекрасною. Але для новітньої історії країни немає періоду більш значимого за ці роки соціального та політичного зламу.

На цих світлинах — герої радянського союзу з орденами на зношених піджаках та героїні повсякденному радянсько-українського життя зі знаряддями праці в голих руках. Міста і села, якими їх вже ніхто не побачить, але й тоді по суті не бачили, адже не всі вони потрапили на “передовиці” газет. Ось маленький Горбачов дивиться на країну, яка згасає. А ось — великі анонімні українці, які невдовзі творитимуть уже нову державу, сидячи на жовтневому граніті в центрі Києва.

У форматі галерейної експозиції ці кадри набувають цілком іншого рівня видимості.

Усі фотографії надруковані з оригінальних негативів методом прямого ручного друку. Матеріальність цих друкованих відбитків оприявнює усі формальні принади аналогової зйомки. Ця краса живого відбитку та часова дистанція у сприйнятті зображеного вивільнює серію Марущенка зі сфери документалістики та переводить у належний їм статус художніх об’єктів.