Не намагайтеся повторити це вдома. Евгеній Валюк, Нікіта Цой та Максим Гончар про виставку «Повний соціальний пакет».
Проблеми пов'язані з терміном «соціальний пакет» полягають в тому, що сам термін не є прописаний в законодавстві України та це в більшості випадків має суб'єктивне розуміння й інтерпретацію. Певною мірою, термін може сплутуватися з соціальною гарантією або державними пільгами. Соціальний пакет у своєму розумінні має комплекс заходів підтримки громадян у формі надання певних пільг і привілеїв з боку роботодавця який зі своєї сторони визначає ступінь розвитку, балансу та перспективності системи трудових відносин. Основні механізми цивілізації рухаються у двох напрямках: все більш вузької спеціалізації соціальних функцій та об'єднання суб'єктів і їх функцій.
Прагнення вийти за встановлені межі мислення за допомогою створення нових форм, в яких сплітаються та інакше функціонують література, музика, зображення та інші медіа — вказує на розвиток форм активності, які об'єднують суб'єкти. У свою чергу учасники проекту, які є представниками «уявної професії художник» (під цим мається на увазі відсутність державних замовлень, офіційного працевлаштування та інших пільг) використовують термін «Повний соціальний пакет» як фантасмагоричну мрію про легітимізацію себе в суспільстві. Таким чином в проект входить тимчасово утворений в соціальній активності іншої галереї «Naked room» простір (галерея) «Холодильник», яка є синонімом «кімнати» з повісті Кафки «Перевтілення». Предмети та нутрощі цієї кімнати описують характер і життя головного героя який перетворився на комаху. Таким чином холодильник, який знаходиться в кожному будинку, є місцем за яким можна простежити якість соціального життя людини. Також новоутворений простір, своєю появою, імітує інтервенцію в галерею з середини. Намагання створити поза музейний простір переходить в стадію утворення внутрішнього музею. Це не спроба виштовхнути мистецтво назовні, а радше спроба заперечити існування будь-якого специфічного "місця мистецтва" на користь не закінченої дискурсивної та вічно мінливої контекстності. Усередині новоутвореної порожнини відбувається фрактальне повторення систем експонування.
Проект «Холодець» володіє тимчасовим існуванням і повністю відповідає внутрішньому простору, але з часом втрачає свій вигляд. І якщо перший об'єкт існує прикладом відповідності та підпорядкування предмета мистецтва простору, в якому він експонується, то другий чужорідний об'єкт (пакет з цеглою) шляхом переміщення в цю область, втрачає своє первісне призначення, але знаходить нове «потрібне» висловлювання.Існування цих двох проектів з їх ідеями є можливим тільки всередині новоутвореного простору і його контекстів. Так само як і сама «внутрішньо галерейна» інтервенція не в змозі відбуватися без надання зовнішньої інституційної території. Надихнувшись першою та унікальною галереєю «Пальто» Олександра Петреллі, ми відмовляємось від навислої інституційності на користь динамічного художнього жесту.
Галерея "Холодильник" Це простір, який не має постійної адреси, головним завданням якого є короткострокові, камерні дослідження. Предметом досліджень виступають соціальні питання, та побутові проблеми суспільства.
