Художня інтуїція завжди супроводила художницю Ольгу Акасі. Сучасне малярство, часто прагнучи до новизни будь-якими засобами, в результаті приходить до того, що форма і техніка виконання роботи відстають від змісту та ідеї. Ольга Акасі, учасниця міжнародних малярських пленерів (Україна, Росія, Польща), не боїться наслідувати традиції, звертаючись до кращого з малярської техніки Відродження. Це приваблює до її робіт, з одного боку, колег-митців і цінителів, а з іншого — мистецтвознавців і культурологів.
Митець працює в техніці багатошарового малярства, коли кожен окремий шар повинен добре висохнути, перш ніж можна працювати з наступним. У результаті на полотні з’являються неповторні ефекти прозорості тканини і ледь помітних тонкощів її повітряних образів. Процес цей вельми трудомісткий, але тим більше проникаєшся більше проникаєшся повагою до автора таких робіт. Особливим авторським нюансом досягається ефект вогкості очей, прозорості і ніжності обличчя, яке світиться начебто зсередини. Складне поєднання теплих і холодних відтінків дає живий, чистий і світлий колір обличчя, не досяжний при монохромному малярстві, що є особливою перевагою її картин «Дівчинка, яка молиться», «Інфанта», «Гамлет», «Хлопчик з морозивом».
Художню освіту Ольга Акасі отримала в Одеському державному художньому училищі ім. Грекова. Але, на жаль, ця професійна установа не змогла задовольнити запити художниці — в його стінах панував соцреалізм, як і в усьому Радянському Союзі. Акасі була глибоко чужа будь-яка ідеологія. Художник — передусім митець, і малярство не повинне бути ні політично, ні соціально ангажованим, — як вважає вона сама. Не підпорядковуючи свою малярську манеру ні тим, ні іншим пропагованим напрямкам, Акасі стала все частіше звертатися до кращих традицій класичного живопису, наполегливо проводячи дні в музеях Петербурга і Москви. У Петербурзі і Одесі пройшли її перші виставки, перш ніж художниця повернулася до свого рідного Києва. Сьогодні багато які її роботи перебувають у приватних колекціях і галереях України, Японії, Росії, Голландії, США і Франції.
Митець працює в техніці багатошарового малярства, коли кожен окремий шар повинен добре висохнути, перш ніж можна працювати з наступним. У результаті на полотні з’являються неповторні ефекти прозорості тканини і ледь помітних тонкощів її повітряних образів. Процес цей вельми трудомісткий, але тим більше проникаєшся більше проникаєшся повагою до автора таких робіт. Особливим авторським нюансом досягається ефект вогкості очей, прозорості і ніжності обличчя, яке світиться начебто зсередини. Складне поєднання теплих і холодних відтінків дає живий, чистий і світлий колір обличчя, не досяжний при монохромному малярстві, що є особливою перевагою її картин «Дівчинка, яка молиться», «Інфанта», «Гамлет», «Хлопчик з морозивом».
Художню освіту Ольга Акасі отримала в Одеському державному художньому училищі ім. Грекова. Але, на жаль, ця професійна установа не змогла задовольнити запити художниці — в його стінах панував соцреалізм, як і в усьому Радянському Союзі. Акасі була глибоко чужа будь-яка ідеологія. Художник — передусім митець, і малярство не повинне бути ні політично, ні соціально ангажованим, — як вважає вона сама. Не підпорядковуючи свою малярську манеру ні тим, ні іншим пропагованим напрямкам, Акасі стала все частіше звертатися до кращих традицій класичного живопису, наполегливо проводячи дні в музеях Петербурга і Москви. У Петербурзі і Одесі пройшли її перші виставки, перш ніж художниця повернулася до свого рідного Києва. Сьогодні багато які її роботи перебувають у приватних колекціях і галереях України, Японії, Росії, Голландії, США і Франції.
Ролан Барт висловлював думку, що мистецтво портрета може привести людину до глибокої самосвідомості, і, додамо, до думки про Людину, якої так бракує зараз у сучасному малярстві. Світлина за останні сто років витісняє мистецтво портрета, і хоча фотомистецтво має свої переваги, йому не перевершити той тонкий естетичний психологізм, який ми можемо спостерігати на полотнах. Ми стали рідше й рідше заглядати людям у очі. Але Ольга Акасі володіє здатністю розбиратися в мові поглядів і образів. Таємниця її робіт — інтимність, а не відсторонення; автор дарує нам не фактичне, а співпереживальне знання про речі і людину.
Артур Грелль
ДЕНЬ, №100, п'ятниця, 11 червня
Артур Грелль
ДЕНЬ, №100, п'ятниця, 11 червня
