До 80-річчя заснування Миколаївської області та 35-річчя Очаківського музею мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського
Музей – особый вид искусства, самостоятельный вполне.
Музею свойственны и муза, и музыка. Не просто так…
Ведь память, с красотой в союзе, живут в его запасниках.
Свого часу величезне бажання створити такий союз пам’яті і краси поєднало багатьох людей, які, приклавши неймовірні зусилля, сприяли появі в місті Очакові унікального куточку, що дав можливість увіковічити ім’я Великого Таланту з маленького приморського містечка.
Мова йде про академіка мариністичного живопису Руфина Гавриловича Судковського та музей його імені, який був відкритий в Очакові у весняний день 1982 року, а саме - 28 квітня.
Серед тих, хто виношував задум створення музею ім. Р.Г. Судковського на його батьківщині, і втілював його у життя, були представники самих різних професій міста та області. Керівництвом Очакова під музей було відведене приміщення районної поліклініки, яка знаходилася в центрі і якнайкраще підходила для мистецького закладу. Художник Миколаївського художньо-виробничого комбінату С.Є. Просандеєв створив оригінальний проект архітектурно-художнього оформлення будівлі у класичному стилі Х1Х століття. Значну роль у втіленні проекту відіграв В.Г. Орищук. Першим завідуючим музею став М.І. Русов, який називав його спорудження – «народною будовою». Пізніше музей очолила А.І. Ульченко , яка присвятила цій справі більше десяти років.
Збір матеріалів та формування музейної колекція відбувалися за участі багатьох людей, в тому числі Г.Ф. Крикун. Перші наукові співробітники музею ім. Р.Г. Судковського С.І. Коржова та Л.І. Батиренко, побувавши у відрядженні в Москві познайомилася, а потім вели переписку з онукою Р. Г. Судковського Любов’ю Лагранж та племінницею дружини Руфина Гавриловича, Олени Петрівни - Наталею Бенард, які поділилися спогадами та надали фотографії. На момент відкриття музейна колекція налічувала 70 живописних робіт, 20 з яких були роботами Р.Г. Судковського, і складалася з творів музею ім. В.В. Верещагіна, Одеського художнього музею, Художнього фонду спілки художників України, Спілки художників РСФСР, Миколаївської спілки художників та приватних колекцій.
До кінця 80-х років співробітникам музею вдалося розшукати родичів Р.Г. Судковського, які проживали в Батумі(Грузія), Болгарії, Бельгії та Канаді. Завдяки переписці та особистому знайомству з нащадками великого мариніста, були зібрані унікальні матеріали та фото про самого Руфина Гавриловича та його родичів. В 1990-х А.І. Ульченко привезла з Москви акварельні і живописні роботи дружини художника Олени Петрівни Самокиш-Судковської. Збірка також поповнилася творами дочки Р.Г. Судковського – Маргарити Руфинівни Судковської-Лагранж.
Кто не служил в музее, тот не знает,
Какого кропотливого труда
Здесь стоит каждый день, придя сюда,
Брать время за растрепанные косы –
И возвращать им блеск и красоту,
И слушать голоса вещей и писем,
И видеть в залах, нет, не пустоту,
А вечность - ее свет и мудрость мыслей.
В 2017-му Очаківському музею мариністичного живопису імені
Руфина Гавриловича Судковського виповнюється 35!
35 років – це саме той вік, до якого буквально лічені дні не дожив Руфин Гаврилович. Музей же подолав цей рубіж. 35 років для людини – це зрілість, а для музею – практично дитинство. Художник залишив цей світ у розквіті життєвих і творчих сил, неждано і трагічно. Та якщо людина присвятила своє життя великій справі - про неї будуть пам’ятати. Бо пам'ять живе вічно! І саме Очаківський музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського та його співробітники є хранителями цієї пам’яті і популяризаторами його творчості.
Руфин Гаврилович Судковський ( по діду – Сусідко) – український художник, який пов’язав свою творчість з природою півдня України і, як ніхто інший, писав її натхненно і правдиво.
Доля була невблаганною до художника, відмірюючи йому таке коротке життя. Вона не дала йому змоги побачити дорослою свою доньку, попестити онуків (а їх було аж троє: Ростислав, Руфин та Любов), зістаритися з коханою дружиною. Навіть для втілення художніх задумів Руфин Гаврилович мав всього яких-небудь 15 років. Напевно, щось інстинктивне змушувало його, не дивлячись на заздрощі та образи, так багато, наполегливо і старанно працювати над власним баченням, стилем, колоритом, наповнюючи свої полотна любов’ю до життя, рідної природи та творчості. І саме очаківський художній музей ім. Р.Г. Судковського – унікальний і єдиний у світі, сьогодні володіє частиною, але самою численною і цілісною, його творчого надбання, даючи можливість новим поколінням торкнутися Великого Таланту.
За життя і після смерті, Р.Г. Судковського (20.04.1850 - 04.02.1885 рр.) називали «недюженним талантом і першокласним живописцем» («Петербурзькі відомості» №46, 17.02.1882 р.), «тлумачем ефектів південного моря і повітря» («Художні новини» №5, 1.03.1884 р.), «істинним поетом у своїй творчості» («Нива» №50, 1885 р.), «обдарованим і тонким спостерігачем моря» («Одеський листок №30, 6.02.1885 р.).
Будучи сином священика (батько художника -Гавриїл Дионисійович Судковський служив протоієреєм Свято-Миколаївського собору в Очакові отримавши духовну освіту, Руфин круто змінив своє життя, вступивши у серпні 1868-го року до Петербурзької Академії художеств, де навчався, з перервами на лікування, до початку 1871-го (всього - близько двох років і двох місяців). За цей час Руфин встиг отримати малу та велику срібні медалі. Вже після того як Академія відмовила йому у відновленні навчання після хвороби, Судковський продовжував брати участь у академічних виставках, і отримав ще більш високу оцінку своєї праці - у вигляді звання класного художника ІІ-го (1877 р.) та І-го (1879 р.) ступенів.
А 4 листопада 1882-го року, після виставок картин в Одесі та Петербурзі, «за труди на художньому поприщі», йому було присвоєно звання академіка живопису морських видів. Картини Р.Г. Судковського ставали надбанням Академії художеств, відомих на той час колекціонерів (особисто Третьякова, Сан-Донато, Дундукова-Корсакова, А. Нецвєтаєва, С. Терещенка) та інших шанувальників його таланту.
Очаківський музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського відкривався як відділ мариністичного живопису Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Зараз в ньому зберігається 812 експонатів, серед яких 25 робіт Руфина Гавриловича Судковського. В постійній експозиції (І-й, ІІ-й зали) знаходиться 50 експонатів: 32 живописні роботи, 2 – графічні, 1 – скульптура і 13 архівних матеріалів.
Та починалося все задовго до відкриття сучасного музею. Щоб відтворити цю історію - треба повернутися більш ніж на півтора століття назад. Після смерті Руфина Гавриловича Судковського, в його очаківській майстерні залишилися десятки готових та незакінчених робіт та етюдів. Через деякий час, після виходу на пенсію, ними почав опікуватися рідний брат художника - відставний полковник Олексій Гаврилович Судковський. Завдяки його старанням, дві кімнати будинку Судковських перетворилася на невеличкий музей, де не лише зберігались роботи великого майстра, а й проводились екскурсії для відвідувачів – шанувальників таланту видатного очаківця, який присвятив рідній природі більшість своїх художніх творів.
В першій кімнаті розміщувалися сорок етюдів, дві великі картини Руфина Гавриловича та декілька портретів самого художника, написаних О.І. Корзухіним та Г.О. Ладиженським (зараз зберігаються в Миколаївському художньому музеї ім. В.В. Верещагіна). В цій же кімнаті демонструвалися і роботи дружини художника Олени Петрівни Судковської. У другій кімнаті можна було побачити малюнки художника виконані олівцем, ескізи, нариси, замальовки. Серед них були і перший малюнок Руфина, і його перша живописна картина, написана у тринадцять років. Експозицію доповнювали газетні публікації з відгуками.
Олексій Гаврилович сумлінно зберігав спадщину брата, він навіть вів книгу реєстрації відвідувачів, в якій наприклад, був зафіксований факт відвідування музею за п’ять місяців 1500-ми шанувальниками. Це й було найкращим свідченням популярності і високої оцінки творчості його брата. Та Олексій Гаврилович мріяв про створення в Очакові справжнього художнього музею. Вже в радянські часи він, звертаючись з цим проханням до місцевої влади та «виговорюючи для себе лише по життєву пенсію і місце відкриття музею в Очакові», не зміг отримати позитивної відповіді, бо на той час для цього не було ні умов, ні коштів. І лише у 1927 році, коли йому виповнилося вже 75 років, вдалося передати роботи гаряче любимого брата в надійні руки. «Миколаївська Окружна Інспектура Політпросвіти в особі товариша Ганса при повній активній співпраці Микокрвиконкому і його голови тов. Сиволапа добилися передачі усього музейного фонду до Миколаївського музею витончених мистецтв ім. Верещагіна». Після цього, Олексій Гаврилович зміг собі дозволити піти на спочинок: він залишив Очаків, і останні роки провів у Батумі в родині доньки, де й пішов з життя у 1937 році.
Очаківська колекція творів Р.Г. Судковського в музеї Верещагіна залишалася недоторканою до початку Великої Вітчизняної війни. В часи окупації більша частина, збережених Олексієм Гавриловичем робіт зникла. Крім портретів Руфина Гавриловича, написаних О.І. Корзухіним і Г.О. Ладиженським, залишилося всього дві: «Біля берегів Очакова» та «Бахчисарай», які зараз знаходяться в Очаківському художньому музеї.
Всі 35 років співробітники музею натхненно і наполегливо проводять пошукову, наукову та виставочну діяльність. Сьогодні музей тісно спілкується з нащадками родини Судковських, які проживають у Москві – Володимир Руфинович Лагранж, Канаді – Елен Трюдель та Італії – Михайло Миколайович Судковський. Лише минулого року з доповненнями і уточненнями була перевидана монографія мистецтвознавця, колишнього співробітника музею Верещагіна Н.Д. Сафонової -«Руфин Гаврилович Судковський. 1850-1885. Життя і творчість». В залах музею постійно проходять виставки і зустрічі з миколаївськими, одеськими, київськими художниками, майстрами з Білорусі, Китаю, колекціонерами (Д. Валерко, А. Горчаков) та ін. Щорічно фонди музею поповнюються новими експонатами. Лише за минулий рік - 12-ма (9 живописних і 2 графічні роботи). Серед них - твори народного художника України М. Прокопенка, заслужених художників України М. Пархоменка та Т. Купцової. А також романом О.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» з ілюстраціями Олени Петрівни Самокиш-Судковської, подарованою А. Горчаковим.
Сьогодні музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського – це місце, де кожен відвідувач може не лише доторкнутися до прекрасного і вічного, а й відпочити душею і отримати натхнення для нових справ.
Лектор-екскурсовод музею ім. Р.Г. Судковського - О.Г. Бадах.
Музей – особый вид искусства, самостоятельный вполне.
Музею свойственны и муза, и музыка. Не просто так…
Ведь память, с красотой в союзе, живут в его запасниках.
Свого часу величезне бажання створити такий союз пам’яті і краси поєднало багатьох людей, які, приклавши неймовірні зусилля, сприяли появі в місті Очакові унікального куточку, що дав можливість увіковічити ім’я Великого Таланту з маленького приморського містечка.
Мова йде про академіка мариністичного живопису Руфина Гавриловича Судковського та музей його імені, який був відкритий в Очакові у весняний день 1982 року, а саме - 28 квітня.
Серед тих, хто виношував задум створення музею ім. Р.Г. Судковського на його батьківщині, і втілював його у життя, були представники самих різних професій міста та області. Керівництвом Очакова під музей було відведене приміщення районної поліклініки, яка знаходилася в центрі і якнайкраще підходила для мистецького закладу. Художник Миколаївського художньо-виробничого комбінату С.Є. Просандеєв створив оригінальний проект архітектурно-художнього оформлення будівлі у класичному стилі Х1Х століття. Значну роль у втіленні проекту відіграв В.Г. Орищук. Першим завідуючим музею став М.І. Русов, який називав його спорудження – «народною будовою». Пізніше музей очолила А.І. Ульченко , яка присвятила цій справі більше десяти років.
Збір матеріалів та формування музейної колекція відбувалися за участі багатьох людей, в тому числі Г.Ф. Крикун. Перші наукові співробітники музею ім. Р.Г. Судковського С.І. Коржова та Л.І. Батиренко, побувавши у відрядженні в Москві познайомилася, а потім вели переписку з онукою Р. Г. Судковського Любов’ю Лагранж та племінницею дружини Руфина Гавриловича, Олени Петрівни - Наталею Бенард, які поділилися спогадами та надали фотографії. На момент відкриття музейна колекція налічувала 70 живописних робіт, 20 з яких були роботами Р.Г. Судковського, і складалася з творів музею ім. В.В. Верещагіна, Одеського художнього музею, Художнього фонду спілки художників України, Спілки художників РСФСР, Миколаївської спілки художників та приватних колекцій.
До кінця 80-х років співробітникам музею вдалося розшукати родичів Р.Г. Судковського, які проживали в Батумі(Грузія), Болгарії, Бельгії та Канаді. Завдяки переписці та особистому знайомству з нащадками великого мариніста, були зібрані унікальні матеріали та фото про самого Руфина Гавриловича та його родичів. В 1990-х А.І. Ульченко привезла з Москви акварельні і живописні роботи дружини художника Олени Петрівни Самокиш-Судковської. Збірка також поповнилася творами дочки Р.Г. Судковського – Маргарити Руфинівни Судковської-Лагранж.
Кто не служил в музее, тот не знает,
Какого кропотливого труда
Здесь стоит каждый день, придя сюда,
Брать время за растрепанные косы –
И возвращать им блеск и красоту,
И слушать голоса вещей и писем,
И видеть в залах, нет, не пустоту,
А вечность - ее свет и мудрость мыслей.
В 2017-му Очаківському музею мариністичного живопису імені
Руфина Гавриловича Судковського виповнюється 35!
35 років – це саме той вік, до якого буквально лічені дні не дожив Руфин Гаврилович. Музей же подолав цей рубіж. 35 років для людини – це зрілість, а для музею – практично дитинство. Художник залишив цей світ у розквіті життєвих і творчих сил, неждано і трагічно. Та якщо людина присвятила своє життя великій справі - про неї будуть пам’ятати. Бо пам'ять живе вічно! І саме Очаківський музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського та його співробітники є хранителями цієї пам’яті і популяризаторами його творчості.
Руфин Гаврилович Судковський ( по діду – Сусідко) – український художник, який пов’язав свою творчість з природою півдня України і, як ніхто інший, писав її натхненно і правдиво.
Доля була невблаганною до художника, відмірюючи йому таке коротке життя. Вона не дала йому змоги побачити дорослою свою доньку, попестити онуків (а їх було аж троє: Ростислав, Руфин та Любов), зістаритися з коханою дружиною. Навіть для втілення художніх задумів Руфин Гаврилович мав всього яких-небудь 15 років. Напевно, щось інстинктивне змушувало його, не дивлячись на заздрощі та образи, так багато, наполегливо і старанно працювати над власним баченням, стилем, колоритом, наповнюючи свої полотна любов’ю до життя, рідної природи та творчості. І саме очаківський художній музей ім. Р.Г. Судковського – унікальний і єдиний у світі, сьогодні володіє частиною, але самою численною і цілісною, його творчого надбання, даючи можливість новим поколінням торкнутися Великого Таланту.
За життя і після смерті, Р.Г. Судковського (20.04.1850 - 04.02.1885 рр.) називали «недюженним талантом і першокласним живописцем» («Петербурзькі відомості» №46, 17.02.1882 р.), «тлумачем ефектів південного моря і повітря» («Художні новини» №5, 1.03.1884 р.), «істинним поетом у своїй творчості» («Нива» №50, 1885 р.), «обдарованим і тонким спостерігачем моря» («Одеський листок №30, 6.02.1885 р.).
Будучи сином священика (батько художника -Гавриїл Дионисійович Судковський служив протоієреєм Свято-Миколаївського собору в Очакові отримавши духовну освіту, Руфин круто змінив своє життя, вступивши у серпні 1868-го року до Петербурзької Академії художеств, де навчався, з перервами на лікування, до початку 1871-го (всього - близько двох років і двох місяців). За цей час Руфин встиг отримати малу та велику срібні медалі. Вже після того як Академія відмовила йому у відновленні навчання після хвороби, Судковський продовжував брати участь у академічних виставках, і отримав ще більш високу оцінку своєї праці - у вигляді звання класного художника ІІ-го (1877 р.) та І-го (1879 р.) ступенів.
А 4 листопада 1882-го року, після виставок картин в Одесі та Петербурзі, «за труди на художньому поприщі», йому було присвоєно звання академіка живопису морських видів. Картини Р.Г. Судковського ставали надбанням Академії художеств, відомих на той час колекціонерів (особисто Третьякова, Сан-Донато, Дундукова-Корсакова, А. Нецвєтаєва, С. Терещенка) та інших шанувальників його таланту.
Очаківський музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського відкривався як відділ мариністичного живопису Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Зараз в ньому зберігається 812 експонатів, серед яких 25 робіт Руфина Гавриловича Судковського. В постійній експозиції (І-й, ІІ-й зали) знаходиться 50 експонатів: 32 живописні роботи, 2 – графічні, 1 – скульптура і 13 архівних матеріалів.
Та починалося все задовго до відкриття сучасного музею. Щоб відтворити цю історію - треба повернутися більш ніж на півтора століття назад. Після смерті Руфина Гавриловича Судковського, в його очаківській майстерні залишилися десятки готових та незакінчених робіт та етюдів. Через деякий час, після виходу на пенсію, ними почав опікуватися рідний брат художника - відставний полковник Олексій Гаврилович Судковський. Завдяки його старанням, дві кімнати будинку Судковських перетворилася на невеличкий музей, де не лише зберігались роботи великого майстра, а й проводились екскурсії для відвідувачів – шанувальників таланту видатного очаківця, який присвятив рідній природі більшість своїх художніх творів.
В першій кімнаті розміщувалися сорок етюдів, дві великі картини Руфина Гавриловича та декілька портретів самого художника, написаних О.І. Корзухіним та Г.О. Ладиженським (зараз зберігаються в Миколаївському художньому музеї ім. В.В. Верещагіна). В цій же кімнаті демонструвалися і роботи дружини художника Олени Петрівни Судковської. У другій кімнаті можна було побачити малюнки художника виконані олівцем, ескізи, нариси, замальовки. Серед них були і перший малюнок Руфина, і його перша живописна картина, написана у тринадцять років. Експозицію доповнювали газетні публікації з відгуками.
Олексій Гаврилович сумлінно зберігав спадщину брата, він навіть вів книгу реєстрації відвідувачів, в якій наприклад, був зафіксований факт відвідування музею за п’ять місяців 1500-ми шанувальниками. Це й було найкращим свідченням популярності і високої оцінки творчості його брата. Та Олексій Гаврилович мріяв про створення в Очакові справжнього художнього музею. Вже в радянські часи він, звертаючись з цим проханням до місцевої влади та «виговорюючи для себе лише по життєву пенсію і місце відкриття музею в Очакові», не зміг отримати позитивної відповіді, бо на той час для цього не було ні умов, ні коштів. І лише у 1927 році, коли йому виповнилося вже 75 років, вдалося передати роботи гаряче любимого брата в надійні руки. «Миколаївська Окружна Інспектура Політпросвіти в особі товариша Ганса при повній активній співпраці Микокрвиконкому і його голови тов. Сиволапа добилися передачі усього музейного фонду до Миколаївського музею витончених мистецтв ім. Верещагіна». Після цього, Олексій Гаврилович зміг собі дозволити піти на спочинок: він залишив Очаків, і останні роки провів у Батумі в родині доньки, де й пішов з життя у 1937 році.
Очаківська колекція творів Р.Г. Судковського в музеї Верещагіна залишалася недоторканою до початку Великої Вітчизняної війни. В часи окупації більша частина, збережених Олексієм Гавриловичем робіт зникла. Крім портретів Руфина Гавриловича, написаних О.І. Корзухіним і Г.О. Ладиженським, залишилося всього дві: «Біля берегів Очакова» та «Бахчисарай», які зараз знаходяться в Очаківському художньому музеї.
Всі 35 років співробітники музею натхненно і наполегливо проводять пошукову, наукову та виставочну діяльність. Сьогодні музей тісно спілкується з нащадками родини Судковських, які проживають у Москві – Володимир Руфинович Лагранж, Канаді – Елен Трюдель та Італії – Михайло Миколайович Судковський. Лише минулого року з доповненнями і уточненнями була перевидана монографія мистецтвознавця, колишнього співробітника музею Верещагіна Н.Д. Сафонової -«Руфин Гаврилович Судковський. 1850-1885. Життя і творчість». В залах музею постійно проходять виставки і зустрічі з миколаївськими, одеськими, київськими художниками, майстрами з Білорусі, Китаю, колекціонерами (Д. Валерко, А. Горчаков) та ін. Щорічно фонди музею поповнюються новими експонатами. Лише за минулий рік - 12-ма (9 живописних і 2 графічні роботи). Серед них - твори народного художника України М. Прокопенка, заслужених художників України М. Пархоменка та Т. Купцової. А також романом О.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» з ілюстраціями Олени Петрівни Самокиш-Судковської, подарованою А. Горчаковим.
Сьогодні музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського – це місце, де кожен відвідувач може не лише доторкнутися до прекрасного і вічного, а й відпочити душею і отримати натхнення для нових справ.
Лектор-екскурсовод музею ім. Р.Г. Судковського - О.Г. Бадах.
