TUNNELS, oil om canvas,1977


Концентровано – дух новітньої рушійної сили наративізму – це бунт проти засилля утилітаризму, урбанізації та тоталітаризму, голого функціоналізму, спрощення людських відносин, зведення нанівець цінності індивидуальності, засилля матеріалістичної доктрини в усіх сферах буття, конс’юмеризму. Ми – романтики сьогодення, подаємо руку геніям епохи Відродження. Беремо за приклад усіх відчайдух-експериментаторів різних часів та народів, лицарів новітніх часів. Наративізм – не є істиною в останній інстанції, однак він є постійним рухом і пошуком істини речей. Зокрема, наративіст використовує як метод пізнання множинний чинник інтерпретацій різних проявів Буття. Як та бджілка збирає нектар Синергії (взаємозбагачення, взаємопроникнення, взаємопорозуміння). На наших штандартах лики берегинь Роду.
Звичайно, у маніфестах на кшалт мистецьких, усіх відповідей на заявлену тему не буває. Взяти, хоча б, маніфест Бретона щодо сюрреалізму. Мабуть, цього й не потрібно. Я так вважаю, що сам трохи непомітно наблизився до характеру дисертації, яким маніфест наративізму не повинен бути. Те, що Ви бажали б отримати відповіді по суті - зрозуміло. Але в цьому полягає певна інтрига. Потрібно залучити інших фахівців, зацікавлених по темі. І вони є. Але головне скажу - розмаїті інтерпретації у науці, мистецтві і релігії, котрі зримо утворюють мережу нашого світобачення, ото і є настрій наративізму. Зараз ми бачимо, як у фізиці переглядається теорія відносності, і так буде весь час відносно усіх теорій. Тому наративізму як і футурустам співзвучний дух динамізму. Есенцією наративізму є те, що я назвав би ностальгією по легенді, якійсь історії. З т. зору наративіста навіть абстрактний твір може бути, наприклад, розповіддю про душевний стан художника, а дешифрувальниками будуть виступати часто-густо психологи, або в іншому випадку... психотерапевти. Час від часу я розробляв різні тренди і тому цей маніфест далеко не говорить про усі ті пружини мого мислення як художника.
Так чи інакше - найсвіжіші інтерпретації нашого світобачення постають в якості матеріалізованих вібрацій Духу Часу, нового міфотворення.
В цілому, наративізм і об'єктивізм майже тотожні.

                                                                                  Олег Мінгальов


                                     Маніфест наративізму

                                                 Вступ

Ідея сформулювати принципи наративізму визрівала у мене поступово з середини 80-х та початку 90-х минулого сторіччя, коли я, будучи одним із активних учасників художнього процесу у Москві, потім Лондоні, після розпрацювання мною принципів дуалізму (1982), містеріального мистецтва (1985, дипломна робота «Містерії» у Московському Літературному інституті), неофутуризму (1986, поділившись головними ідеями з мистецтвознавцем Сергієм Кусковим), тоді у вирі постмодернізму, його іноді безликого універсалізму та безапеляційно анархічного бунту запаморочливого суб’єктивізму, продовжував шлях до об’єктивного, максимально ефективного методу у мистецтві, звичайно, не пориваючого з Великою Традицією, як то повелося протягом останніх ста років, однак продовжуючи її.
Вважаю, що на шляху до відтворення цілісної картини буття, не оминаючи виклики доби, посилюючи одне одного у синергії, Мистецтво, Наука та Релігія повинні знаходити точки дотику між собою, використовуючи свої конкретні методи та інструменти на шляху до пізнання істини.
Слід враховувати, що найбільш наглядною ілюзією об’єктивізму виступає мозаїка переплетення розмаїття завжди суб’єктивних поглядів художників, вчених, духовидців. Але кожного разу дух часу створює у різних комбінаціях цих складових своєрідний орнамент, котрий стає маркером тієї чи іншої епохи.
Струмочки і річки довго шукали своє русло для того, щоб чітко і зримо у всій повноті та глибині явити феномен новітнього наративізму цих днів, який відтепер можна порівняти за роллю у мистецтві з ще однією рікою на карті, подібно Ельбі і Дніпру, Темзі і Сені, Амазонці і Тибру, Волзі та Дністру, По і Нілу.
Викладемо деякі положення та витоки.




I. Всупереч

Образи 21 сторіччя миготять у свідомості обивателя з такою швидкістю і частотою, що опиняються на межі з Fata Morgana. З кожним моментом ми все далі від... Золотого Віку, котрий, можливо, ніколи не існував на цій планеті. Але без міфу про райські часи людей, не відокремлених від Бога, еволюція людського духу суттєво гальмується.
Хоча, «…усі мистецтві з ще однією рікою на карті, подібно Ельбі і Дніпру душі еволюціонують неухильно завдяки механізму циклів», «…душа, вищо стоїть на відповідному щаблі, наповнюючись досвідом, доступним у контурах даної форми життя, переходить на інший, більш високий рівень. Регресія неможлива». (Із Книги Ферилтів, котра до цього дня зберігається в Оксфорді).

Чи можемо ми вказати на щось дійсно суттєве, назавжди, здавалося б, втрачене у нашому осатанілому тотальному поспіху?
Чи можна, кваплячись, зустрітися з Сакральним?
Наприклад, прискорити сходження Святого Вогню в Єрусалимському храмі на свято Великодня? Звичайно, це не потрібно.
Однак можна осідлати енергію часу, користуючись для цього дзеркальними камерами Козирєва, або пророкувати майбутнє завдяки усе тим же увігнутим дзеркалам філософа і мага Бекона.
Безперечно, наративне мистецтво зараз є одним з полігонів для експериментів щодо управління енергією часу. І ми будемо намагатися пояснити чому.
Унікальною лабораторією часу є комплекс печер біля Мелітополя на Україні під назвою Кам'яна Могила, на який серед іншого з 2014 року розпочала претендувати Російська Федерація, відповідно, спадкоємиця Золотої Орди, в так званiй гібридній війні з Україною, спадкоємицею Русі [Топонім “Київська Русь” з’являється у ХІХ столітті у працях московських історіографів. У середньовіччі такого топоніму не існувало (стаття у Вікіпедії). Називати Україну спадкоємицею Давньоруської держави можна лише умовно (про це докладно пише львівський історик Ярослав Грицак). Звичайно, називати Московію (РФ) спадкоємицею Русі, власне як і Золотої Орди, можна із ще більшою мірою умовності].
Комплекс печер зберігає артефакти протошумерської писемності та навіть періоду пізнього палеоліту, по суті, є рідкісною бібліотекою індоєвропейської цивілізації. Звідси жерці управляли шумерами та іншими народами, що сприйняли Скрижалі, здійснюючи подорожі у просторі та часі у безтілесній формі.
Витоки Вавилона саме тут. Про що недвозначно свідчать розшифровки криптограм, виконані пітерським ученим-шумерологом Кіфішиним, якому вдалося дістатися до печер Кам'яної Могили. Для нас це святилище є феноменом образного органічного мислення древніх, творців надзвичайно глибоких містерій та ритуалів, письмо яких розвинулося з таїни піктограм, котрі, можливо, вже тоді говорили про те, про що зараз дискутують фізики, а саме – простір та час являються якостями квантів, а не навпаки. Ще б то пак! Ба! Кванти при нагоді та при визначених обставинах можуть легко переходити із стану матерії в антиматерію.
З цієї точки зору – життя та смерть лише відносні поняття у вічному космічному танку.
Наративіст мусить поглянути на цей світ очима фотона.
                                                (to be continued)