"Сreator" by Oleg Mingalev, oil on canvas, 1999

                                    Маніфест наративізму (2014)
                                 (заключний фрагмент Частини I)

...Ми за незахищений, безпосередній, незаангажований погляд – природній, магічний та цілісний - у безперервному колообігу асоціацій, далекий від схем, ідеологем, програм, напрацьованих інститутами, їх професійними чаклунами, які полюють за свідомістю!
Ми – тотальна мережа нейрохімічних реакцій. Ланцюгова реакція визначає нашу колективну можливість пересилити псевдо-протиріччя. Система дзеркальних нейронів забезпечує наші нерозривні зв’язки одне з одним. Тому ми переймаємо психологічний стан та емоції інших індивідів як свої з усіма подальшими наслідками.
Саме професори (чорні чаклуни і телешамани), задіяні конкуруючими транснаціональними компаніями, тримають в абсолютному мороці невігластва мільярди зомбі, що знаходяться у трясовині моди, всього чинного калейдоскопу психотропних впливів. Так само, як тисячоліття тому людство було у полоні галюциногенів, що є продуктом життєдіяльності грибів, воно і зараз потребує нових наркотиків, що допомагають утримувати покрови Великої Ілюзії у його колективній свідомості, що й донині націлена на самознищення. Телешамани, так само як і гриби, виявляється, можуть легко маніпулювати поведінкою приматів під назвою Homo Sapiens. Та й дійсно, щодо грибів – проміжної ланки між рослинним та тваринним світами… виявляється, вони теж наділені неабиякою свідомістю!
Японський професор Тосіюкі Накагакі навчав міцелій жовтого гриба цвілі шукати цукор, котрий ці гриби дуже полюбляють. Експеримент ускладнювався тим, що цукор знаходився у заплутаному лабіринті. Але у гриба нема ніг, отже його ниточці – міцелію приходилось рости у напрямку улюблених ласощів. Гриб відразу відчув, де знаходиться цукор, і через декілька годин, успішно пройшовши лабіринт, насолоджувався смаколиком. Тоді професор вирішив ускладнити експеримент. Він взяв шматок цієї ж грибниці і поклав в точно такий лабіринт з цукром. Далі почали відбуватися просто неймовірні речі. Грибниця розділилась на два загони, один з яких прибув до цукру через годину, оминаючи тупикові відрізки лабіринту. А другий, не зважаючи на задані правила гри, виліз на стелю лабіринта і миттєво проповз над усіма його перемичками, рівно через декілька десятків хвилин блаженно звісившись над солодощами.
Треба звернути увагу на той факт, що ні одна миша, чи щур не демонстрували таких результатів! Навіть людина не може з першого разу запам’ятати лабіринт такої складності. Опісля професор Тосіюкі Накагакі ще довго експериментував з грибами і вершиною їх співробітництва стала визначена грибами… найбільш ефективна схема залізничного сполучення Японії! Отже, будемо сподіватися, що настане час коли сумління вкінець інтоксикованого людства доросте до сумління грибниці.
«До електрики він ставився як до живої істоти, з котрою розмовляє та якій віддає накази. …Він володіє духовністю вищого рівня» - саме так вважав Вівекананда, місіонер Рамакрішни, котрий відвідав Миколу Теслу у США на початку ХХ-го сторіччя. З того часу втекло багато води, однак так ніхто й не перевершив Теслу та його винаходів, хоча б того з них, що стосується отримання енергії з ефіру!
Та й не дивно, бо з того часу людство при ілюзії так званого «прогресу» неухильно деградує. Тому зараз на авансцену виступають жерці сонячного культу. Не з метою повалення, а в ім'я синергії та синтезу, радісного подолання горезвісного і умовного дуалізму Матерії і Духу.
Білі простори сучасних храмів - галерей - повинні залишити жерці місячного культу, для яких саме Смерть (для нас лише крапка в процесі еволюції) є Сакральне, межа і першопричина Всього і Вся.

Жерці сонячного культу, охоронці об’єктивного знання про Всесвіт, постають носіями нового міфу, спрямованого на зміну реальності, в тому числі тяжкої даності диктату Смерті.

Міф - це не пережиток архаїчної свідомості, але інструмент розбудови майбутнього, водночас камертон сучасної культури, що реалізується в рекламі, кіно, телебаченні. Десятиліттями монополію розповідати (переказувати) історії, роль якогось абсолютного байкаря (котрий не договорює!) на планеті Земля утримує американський вуйко Голівуд. Проблема лише в інтерпретаціях найбільш відомих людству історій світової культури.
Проте проблема співіснування розмаїття інтерпретацій щодо Істини як вона є не полишає терен науки. Наприклад, положення про те, що наше сумління складається з квантових часток сприймається деякими вченими все більш прихильно і це їх зближає з магами та екстрасенсами, хоча отримує шалений опір у більшості представників так званої «класичної» науки. Квантова фізика, квантовий світ має велику кількість інтерпретацій: серед найбільш відомих це Копенгагенська, Many-worlds interpretation, альтернативна (голографічний Всесвіт). Ясна річ, наративізм як метод синтезу багатьох інтерпретацій щодо одного й того явища, постає могутнім трендом сучасної науки.
Інтерпретації Істини об’єднують Мистецтво, Науку та Релігію, але ми вимушені ходити по Дантовим колам інтерпретацій, тому що людині не дано пізнати об’єктивну Істину.
Між тим, міф, подібно інформативному вірусу або спорам грибів, здатен колонізувати свідомість тотальної більшості.

Кожна частина тексту нового міфу містить кілька шарів і смислів в одновекторному ланцюжку слів, що виражають єдиний, немовби інсталяційний сенс. Кожна частина тексту нового міфу є вплетеною в багатовимірний багатоярусний простір, де поєднуються іноді парадоксально один з одним різні види культурних шарів і кодів , знаків і символів цивілізаційних дискурсів, які відсилають до сотень джерел. І в той же час новітній міф має бути доступним, хоча б певною мірою для розуміння навіть дитини.

У часи великого Леонардо були люди в якихось галузях освіченіші за маестро, однак, завдяки своїй якості надзвичайної спостережливості у своїх винаходах він використовував досконально, як мінімум, Принцип Аналогії.
Носії новітнього міфу озброєні відповідною мовою вираження. Одним з інструментів, безумовно, є принцип, улюблений Леонардо. Наскільки він ефективний - поміркуйте самі завдяки наведеній тут ілюстрації.

Досить складний з драматургії сюжет запропоновано зобразити за вибором засобами живопису, кіно, або театру (так само вітається і мова синтезу жанрів) максимально економічно і наочно в одному подібно стисненій пружині епізоді, композиції.
... Царська сім'я, цариця-іноземка всім верховодить, чоловік-цар закоханий у красуню-дружину і, як подейкують в придворних колах і народі, давно «втратив голову» від своєї дружини, плодовитої, втім, мало не відьми, позаяк вона захоплена теософією та чудотворцями. Чоловік - тихий п'яниця, що втікає до товаришів по чарці на чергові пиятики якомога далій від диктату дружини, яка тримає членів сім'ї в «чорному тілі». Жодне з релігійних свят не забуте.
У молитвах проходить добра частина дня і навіть ночі.

Безумовно, варіантів зображення може бути нескінченно багато. Ми ж надамо в якості відповіді свій.

Образотворче мистецтво: в атмосфері колористики дагеротипа (коричневих тонів) моляться члени династії. На передньому плані - смертельно-любовна сутичка самки богомола з самцем, якому вона відгризає голову. При цьому вони перебувають у паруванні.

Театр і кіно:
На сцені з молитовно складеними долонями члени династії перед фотографом з фотокамерою на тринозі. Чоловік-цар, стоячи - засинає, його складені долоні сповзають до живота. Цілком очевидно, що вчорашня гулянка затягнулася. На нього грізно сичить цариця: Любий, ти нестерпний!
Діти, не опускаючи рук в молитовних своїх позах, про щось перешіптуються, жартують. Фотограф, намагаючись зібрати увагу всіх членів династії, вигукує: Увага! Пташка-невеличка ...
Чоловік-цар, на мить прокидаючись: Хто-шо, яка невеличка?
Грізний погляд цариці на царя крізь шипіння: Знову перебрав!
Вона його боляче щипає за сідницю.
Цар бубонить: Царице, ну, припини ... Кішечко... Мур-мур ...
Одночасно на екрані над сценою йде відеоряд сутички злягання богомолів. Голова самця вже з'їдена самкою в ім'я майбутнього потомства, проте злягання з безголовим ще триває, хоча він і намагається ривками кудись від неї втекти, втім, безуспішно, оскільки вже давно без голови (визнаний факт - самець богомола дійсно може прожити без голови 3 години!). У апофеозі сцени проекції голови самки і безголового самця богомолів накладаються відповідно на акторів, що зображають царицю і царя з молитовним складанням долонь, точнісінько, як у богомолів.