Picture by Oleg Mingalev "Quantum Transition"

"Для того щоб людина не встигала структурувати своє майбутнє - їй нав'язується легковажний підхід божевільного споживача речей. Куріння, переїдання, емоції страху, обожнювання, навіженості, так само як ідеї продуктивного напряму, передаються у суспільстві подібно електричним сигналам нейронів, коли ланцюги їх діяльності увімкнені та синхронізовані. Іншими словами про це раніше говорив Густав Лєбон, яким зачитувались досхочу майбутні тирани.

Культ споживання, досягши апогею, перетворився на культ нарцисизму та фетишизму, зважаючи на покоління метросексуалів, зі своїми зачісками, доглянутими бородами, пірсингом, тату і м'язами, коли тіло зайняло позицію звичайнісінького товару на онлайн-ринку серед нескінченних селфі в соціальних мережах.
Проте, потяг до розмальовування власного тіла так само як і поширення стріт-арту мегаполісів приховує ностальгію власне за наративом, як до якоїсь своєї утаємниченої романтичної і особливої історії у цю неісторичну епоху, коли цінність людини знівельована та зведена на рівень «полиць-постів» в інтернет-магазинах.

Насильство через візуальні рекламні образи, які зловживають агресією і динамізмом, природним чином зустрічає відповідну реакцію через спроби індивіда втекти з інформаційного гетто, де людина приречена стати зомбі так і не випроставшись із інкубаторів мегаполісів людино-сировини. Або стати звичайнісінькім товаром у кращому випадку, …коли не відбракованим.
Це пластикове сторіччя віртуальних мішурних цінностей, симулякрів, фальшивок, підтасувань, шулерських схем та «пірамід» в безперестанному полюванні за душею потенційного покупця, в тому числі і релігійного продукту, буде відкинуто невідворотно існуючим предвічним міфом про Золотий Вік, подібному пращурівському дзеркалу у прекрасній, хоча і потрісканій рамі.
У даному дзеркалі історія, подібно плину вічності, розгортається неквапливо, навіюючи внутрішній спокій, врешті-решт спонукаючи до медитації, що іноді так важливо для звільнення з пастки раптового моменту.
Ошо вслід за Гурджиєвим розмірковує: « Мистецтво можна розділити на дві частини. 99 відсотків мистецтва – суб’є ктивне. Тільки один відсоток – об’єктивне. 99 відсотків мистецтва не має ніякого відношення до медитації. Тільки один відсоток об’єктивного мистецтва базується на медитації.» «Об’єктивне мистецтво – прямо протилежне».
Творець нічого не виплескує (з себе на голови інших. Прим. автора), він, наповнений трансцендентною тишею та пусткою, наближається до доскональної чистоти. Із цієї тиші, із цієї пустки виникає любов, співчуття. Із цієї тиші з’ являється можливість для творчості. Ця тиша, ця любов, це співчуття – якості медитації.» «Об’єктивне мистецтво – це медитативне мистецтво, суб’єктивне – мистецтво від раціо.»
Саме чистота та тиша породжують безтурботність з потенцією Невимовного, подібного примхливій течії потічка, легкому подиху вітру, граціозності розкриття пелюсток квітки, коли свідомість перебуває в синергії з божественними процесами, наближена до ідеального перебігу часу, вірніше, до потрапляння із часоплину у Вічність, котра перемагає Смерть. Однак, саме Смерть колись так налякала Жоржа Батая, що прагнув забутися у запаморочливих оргіях, що перемежовувались криками жаху та оргазмів."