Part II as description of the picture by Oleg Mingalev "Golden dust of Times. Infantile Paradoxes of Grandeur"

II. Золотий пил Часу. Інфантильні парадокси величі.

Риси новітньої наративності об'єктивного або магічного мистецтва розглянемо в картині Олега Мінгальова «Золотий пил Часу. Інфантильні парадокси величі», створеної автором в 2014-му році.

Картина нагадує алфавіт аналогій. Їй властива своя метафізична реальність, своє Задзеркалля (зображення Жолудів дзеркальне, подібне Антисвіту в центрі картини, по суті мізансцени Магічного Театру). Картина має свою власну систему координат і цінностей. Тіньовий трансцендентний світ так само справжній, як зворотній бік явища і так само хиткий і неміцний, як тінь (Тіні Дуба і Вервичка). Будь-яка окрема реалія не може існувати без своєї трансцендентної основи, архетипу (згадаймо світ ідей Платона). Ми всі граємо в реальність, довільно вибудовуючи свій світ, підтримуючи його або руйнуючи. У картині задіяні елементи, які підтримують «Я-Образ» людини (за Юнгом), проведені паралелі між іграми дитячими і дорослими. Образи в стані алхімічного творіння, трансформацій. Спровоковані ними нові реалії подібні явленим зримо потокам енергій, про існування котрих ми раніше не підозрювали.

1. Про світила. Два сонця – те, що на Сході і те, що на Заході - символізують собою узгоджені і врівноважені один одним процеси еволюції та інволюції. Сонце - символ жертовності Отця Сущого, абсолютного Дарувальника, вінценосного і всеперемагаючого, могутнього Творця, Джерело Сили і Слави. Сонце необмежено віддає свою енергію.

2. Про час. Клепсидра (піщаний годинник), як фрагментарність і умовність людського підходу щодо питання про час, яка не має власної точки відліку часу, але обчислення якого залежить від руки, яка повертає клепсидру і відраховує свій проміжок часу, безперечно, суб'єктивним чином.
Зображення перетікання, зрушених вітром дюн, як природного феномена круговороту Часу.
Зображення періодичності обчислення часу також дано на прикладі каменів, поставлених один на одного в колоні, увінчаній сонцем заходу, що проливає два райдужних потоки та каменів - складових арки. Нелінійне літочислення. Різновекторні, водночас існуючі точки відліку (non-linear storytelling). Існування поза часом як справжня реальність з точки зору метафізики.
Плин часу в концепції Нового Наративізму, подібний феномену японської культурної традиції юген, який можна трактувати як «принадність недомовленості, та краса, яка прихована і скромно живе всередині речей», тобто, іманентно, що не виривається на поверхню.

Облиште, та хіба можна її помітити у поспіху?
За словами Гурджиєва - Все і Вся в світі, явища будь-якого порядку, мають об'єктивне значення. Лише один Час не має цього, тому що він не є результатом функціонування певного космічного феномену. Походить з Нічого, завжди змішуючись з Усім, залишаючись при цьому самодостатнім і незалежним, Час один у всьому Всесвіті може бути названим і уславленим як «Ідеально Унікальний Суб'єктивний Феномен».
Чи існує він окремо від свідомості сущих, раз він є спільністю усіх наслідків, що випливають з усіх космічних явищ і його неможливо відчути за допомогою якоїсь складової інстинктивного сприйняття?
На картині відносність сприйняття часу автор демонструє методом наочного порівняння стану зображуваних об'єктів. Речі, що знаходяться в їх самості - статичні, але водночас зображуються у процесі їх внутрішньої трансформації.
Кульбаба, що знаходиться в стадії бутона, потім яскраво квітучої і ось вже покритої пухнастим найлегшим насінням, існує у своєму минулому, сьогоденні і майбутньому.
Троянський кінь-іграшка, будучи раніше об'єктивною реальністю, сприймався багатьма поколіннями як вершина винахідливості військового мистецтва древніх греків – тут став феноменом міфічним і номінальним, символізує собою підступність, зведену до чесноти.
Стародавні воїни, що мали плоть, трансформувалися в кістяні іграшки та символи. Живі, але готові померти і потенційно вже мертві, що віддають своє безцінне життя на догоду чужій хтивості, пристрастям або сміховинним ідеям.
Люди-іграшки, люди-речі, люди-кістяки.

3. Піраміди. Тут Піраміда поставлена автором на колеса (з метою демонстрації подорожі в часі) на передньому плані - є всього лише іграшкою на колесах. Торкаючись ідеї колеса, слід згадати древніх трипільців, які, власне, винайшовши колесо, не застосовували його, оскільки на бажали прискорювати час. Піраміда, дублюючись на горизонті, здається зовсім не іграшкових розмірів. Як відомо, основоположною константою в архітектурі, живопису і Божественній геометрії є Золотий Перетин і такими невипадково є пропорції Великої Піраміди Гізи.
Первинно Піраміда являє собою фонд інформації про будову Мікрокосму і Макрокосму, закодованої в формі октаедра і є прикладом справжньої квадратури кола.

4. Кострище. Контрольований вогонь оновлення. У ньому горять поліна, хмиз, мабуть, старих відкинутих геть знань, оскільки Священний Дуб за багаттям (на картині) постає вічним символом знань.

5. Дуб символізує собою велику аксіому, один з семи принципів Смарагдової скрижалі Гермеса Трисмегиста (Тричі Великого) «Як нагорі, так і внизу». Крона його прямо пропорційна, майже дзеркальна його кореневій системі. Сила дуба в знанні витоків, коріння.
На картині дуб, священне дерево, як друїдів (людей дуба), так і усіх індоєвропейців, виступає в якості символу, котрий пов’язує небеса та землю. Його листя уловлює енергію сонця. Ця енергія стікає по стовбуру до коренів і землі. Як відомо, древнім природним храмом була крона дерева, від якою збиралося віче та виголошувались пророцтва.

6. Камені тут складають Колесо Життя (Фортуни), символ, як він названий у Таро, що виражає вічний кругообіг життя і долі. У школах друїдів за словами Дугласа Монро в його «Магії короля Артура» майже зовсім як у вченні Дон-Хуана за Карлосом Кастанедою: «Від учня потрібно «запрограмувати» своє потойбічне духовне тіло таким чином, щоб під час сну воно свідомо відшукало камені по порядку, освоївши Духовний Політ, - звідси і термін «Камені Броду». Інше застосування пов'язано зі здатністю каменів давати «мову» Деревам-оракулам».

7. Глек. Саме такий тип глека (як на картині) використовувався для вина на банкетах древніх греків. Сусідство грецької та кельтської традицій у картині не випадкове. Між найкрупнішими освітніми центрами (університетами) та бібліотеками Древньої Греції і друїдської Європи існували вже тоді тісні напрацьовані зв’язки, академічний обмін між викладачами і студентами з обох сторін. Як відомо, у Древній Греції вино обов’язково розбавлялося водою з метою продовжити насолоду дискусією учителя з учнями. Згадаймо платонівський «Банкет». До речі, університет в Оксфорді був заснований ще жерцями-друїдами.

8. Вервичка. У снах це довге життя, а звивати мотузку - до виникнення дружби. Вервичка символізує собою Божественну силу, яка тримає сповиває собою увесь Всесвіт. Але, оскільки, тут вервичка звисає з гілки священного Дуба Знання, вона означає і непорушність Закону, і... відповідальність перед Ним.

9. Іграшки. Вічні ідеї предметів, або символи (за Платоном). Довільна колона з різнокольорових кубиків класичної дитячої забави, на котрих написані... рунічні формули, за якими досвід посвячення великих магів. У друїдичних обрядах посвячення хлопчик, народжений для магії, прагнув досягти єдності з Природою шляхом медитації, відповідно - активізації уяви і одночасно здатності до візуалізації, коли посвячений по суті ставав однією з творчих сил Природи.
Корабель на коліщатках, в пісках, напевно, той самий викинутий на смітник пам'яті дорослої людини, далеко від оазису і комфорту обивателя, з вітрилом, суть папірусом, що згортається у звиток (древніх рукописів?)… Який ховає від нас втаємничені письмена, часто так і не розшифровані протягом життя, але навіщось явлені в дитинстві, на початку шляху. Завдяки загальноприйнятому і багато в чому стандартному вихованню поколінь у фазі найбільш чутливої імпринтної вразливості (за Демчогом), яке пропонує нам існуюча модель Європейської цивілізації, всі люди мають більш-менш схожий механізм сприйняття всіх видів нових вражень. Тут автор пропонує нам випробувати новий підхід в осмисленні навколишньої дійсності завдяки парадоксальному способу розумового аналізу постійно виникаючих нових явищ та їх незліченних комбінацій в потоці асоціацій.
До цих засад і джерел свідомо повертає автор владно всякого глядача, котрий завдяки зіткненню з улюбленими образами стає самим собою хоча б на мить, зцілює терапією відкритих потоків аналогій та асоціацій.

Химерна синергія аналогій форм і фігур - довільність дитячої гри уяви?
Який зв'язок між формою листа дуба і хмаринки?

Чому жолуді в центрі картини зображені задзеркально, відхрещуючись від норми, «перевертаючи» з ніг на голову біологічні закони?

Отже, ми продовжуємо розповідь всього лише про одну картину-натюрморт і вона далеко не закінчена... в той час як увесь «цивілізований» світ переживає явище соціально-психологічного феномену FOMO (fear of missing - страх не встигнути). ... Коли сучасна цивілізація пропонує людям осмислювати світ завдяки закріпленим рефлексам на основі ззовні нав'язаних понять та ідей.

Наративізм по суті є сучасною актуальною терапією.

Світ, поспішаючи все усвідомити і випробувати, мчить на крилах прогресу так стрімко, що донезмоги спрощує почуття і вкорочує слова через острах щось упустити і, дійсно, упускає при цьому багато чого.
У листуванні по і-нету новітній епістолярний жанр вимагає акронімів, не краще більшовицьких у стилі РСДРПб.
Це загальнопоширені: AFK (Away From Keyboard), BRB (Be Right Back), LOL (Laugh On Loud), KMA (Keep Me Alone).

Ідеї Нового Наративізму розробляються і втілюються автором послідовно протягом більше двох десятків років. У цьому сенсі іконографічною є робота Олега Мінгальова «Кракелюр як феномен або народження Наративізму», створену автором в Лондоні, ще у 1993 році.

Автор концепції Магічного Театру Герман Гессе у своєму есе «Подяка і повчальне зауваження з приводу присудження йому Гетевської премії» писав з надією: «Нинішнім станом людства ми зобов'язані, по-моєму, двом душевним хворобам: манії величі, на яку страждає технічний прогрес, і манії величі, на яку страждає націоналізм, вони визначають вигляд нинішнього світу і його самосвідомість. Вони принесли нам дві світові війни з їх наслідками і спричинять, перш ніж перелютують, ще багато аналогічних наслідків. Сьогодні найважливіше завдання Духу на землі і його виправдання полягає в опорі обом цим хворобам світу». ... «А для дитини, для відданого Богу праведника, для поета, для мудреця - світ і світова історія постає вже не моральною проблемою, а вічним божественним видовищем, книжкою з ілюстраціями».

...Але якою саме книгою?
В якій саме Книзі світова історія розмов з Богом була виражена якомога повніше?
У Ведах, Бхагават-Гіті, Священих Арканах Таро, Тибетській чи Єгипетській Книзі Мертвих, Кабалі, Корані, Божественній Комедії Данте?
А, можливо, в «Книзі Ферилтів» (легендарних жерців Атлантиди, які прибули до Британії ще у часи неоліту) з усім тим інструментарієм магічних формул рун, як засобом гармонічної співпраці з Природою! Чи може ця Традиція збереглася в усних оповідках українських козаків-характерників та мольфарів?

Щоб усвідомити картину «Золотий пил Часу. Інфантильні парадокси величі» як систему, а значить, знайти посвяту, ми повинні погодитися при нагоді спробувати зіграти в навчальні ігри друїдів священної дубового гаю (пізнати підвалини і закони Традиції). А для цього стане в нагоді дитяча безпосередність і повсякчасна готовність до Гри, Містерії.
Як зауважив Станіслав Гроф у своїй «Космічної грі»: «Діапазон цієї " гри усіх ігор "величезний - від галактик, сонць, планет, що рухаються по своїх орбітах, через рослини, тварин і людей до ядерних частинок, атомів і молекул».

Дуб, як символ знання, може виростати навіть в Пустелі, що ми і спостерігаємо у картині. І все ж, словами Шрі Ауробіндо: «Коли наше знання свіже, воно непереможне; коли знання старіє, воно втрачає свої переваги. Так трапляється тому, що Бог ніколи не стоїть на місці».